Квитки онлайн
державний ІСТОРИКО-архітектурний заповідник
« назад до переліку

ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА ВОДОВІДВЕДЕННЯ У ХОТИНСЬКОЇ ФОРТЕЦІ ЗА АРХЕОЛОГІЧНИМИ МАТЕРІАЛАМИ
 

       Перші масштабні археологічні роботи на території Хотинської фортеці пов’язують з дослідженнями відомого буковинського археолога, доктора історичних наук Б. О. Тимощука. Отримані ним археологічні матеріали дозволили з’ясувати етапи спорудження укріплень Хотинської фортеці й фактично визначити час їхнього будівництва.

      У квітні-травні 1950 року Б. О. Тимощук провів археологічну  розвідку на території Хотинської фортеці. Їх метою було «установити насиченість речовим матеріалом культурного шару пам'ятки і з’ясувати питання, чи доцільно музеєві проводити стаціонарні розкопки». Першими об’єктами для дослідження були обрані Північна вежа і внутрішній Замку. Ще один шурф дослідник заклав уздовж західної стіни між Північною і Західною  вежами: «Верхній шар на глибину до 0,4 м був досить насичений фрагментами кераміки, кістками тварин, осколками гранат, ядрами, залізними наконечниками стріл, камінням тощо. Переважала в основному червона грубостінна кераміка, іноді з поліхромною поливою, характерна для ХVIII ст. На глибині 1,1 м натрапили на каналізаційні труби, складені з двох кам’яних створок ...».  Роботи продовжилися в 1961, 1962, 1964 і 1967 рр. У статті «Середньовічний Хотин»  Б.О. Тимощук згадує що: «…уламки рур глиняного водопроводу – часта знахідка в усіх розкопах на території фортеці». Тобто водовідвідні труби були виявлені ще при перших археологічних дослідженнях Хотинської фортеці, майже шістдесят років тому.

    Перші археологічні роботи після створення Державного історико-архітектурного заповідника «Хотинська фортеця» проводилися у серпні 2004 року. Однак, лише у 2005 вдалося повною мірою дослідити внутрішній двір Замку, між палацом старости і північною вежею. Тут вивчалася система водовідводу, яка мала два типи. Перші водовідводи були квадратної форми, облицьовані камінням із спеціально вимощеними дерев’яними дошками дном. Це були дренажні системи  молдавського періоду, частина яких була засипана чи перероблена у XVIII ст.

     Другі – канали, складені із спеціально виготовлених прямокутних кам’яних блоків довжиною 0,92 м і товщиною  0,36м., такі ж як знайшов Б.О. Тимощук. Два блоки (верхній і нижній) складались утворюючи посередині отвір діаметром 0,22 м.

 

    По водовідвідній мережі дощова і тала вода виводилася за межі Замку, що не дозволяло затоплювати підвали і накопичуватися воді під оборонними стінами. Таку вивідну «трубу» яскраво помітно навіть зараз. Вона проходить наскрізь через північно-західну стіну і видніється над зображенням «кумгану» мусульманського глечика для омовіння.  Ці труби відносять до турецького періоду фортеці.

    Така ж вивідна труба що проходить крізь стіну була знайдена під час археологічних робіт в 2011 році на території прибрамного двору Замку. У східному оборонному мурі, в місці його примикання виступу до залишків кам’яної опори мосту було виявлено наскрізний круглий отвір діаметром 0,2 м складений з прямокутних блоків з напівкруглою виїмкою розташованих під кутом. Таким чином блоки посередині утворювали нахилену трубу довжиною 1,5 м, що виходила із зовнішнього боку муру.  Археологи датували її  XVIII ст. і припустили, що така труба могла призначатися, як для виведення дощової води, так і для розміщення санвузла (туалету) для гарнізону фортеці.

    На території північного двору Замку у 2005 році знайшли також рештки будівлі 5,2 на 3,85 м. Споруда складалась з двох приміщень, підлога була викладена із пласких кам’яних плит нахилених до центру де знаходився кам’яний жолоб з поздовжніми отворами. С.В. Пивоваров припустив, що це рештки «турецької лазні»  XVIII ст.

    Відповідно,  якщо це рештки лазні, то водовідвідні труби могли виконувати функцію каналізаційних і зливати нечистоти крізь Замкову стіну назовні. Однак це все лише припущення адже повною мірою дослідити і зрозуміти систему водовідводу ані молдавського, ані турецького періоду на території Замку складно через значну їх руйнацію та перебудову пізніших періодів.

 

    Що ж до території нової фортеці, збудованої на початку XVIII ст. для потреб турецького гарнізону, то тут археологам трапляються, в основному, глиняні водопровідні труби облицьовані камінням. Вони трапляються як цілими екземплярами, так і в поламаному вигляді. Для чого вони тут і куди проводили воду допомагають зрозуміти іконографічні джерела. Різноманітні плани та проспекти Хотинської фортеці зі збірника «Іконографічні джерела з історії Хотинської фортеці: гравюри, карти, плани» вказують на наявність фонталів та лазень на території навколо Замку які слугували для підтримання мусульманами тіла в чистоті.

  Археологічні розкопки нової фортеці неодноразово підтверджували наявність облаштованого водопостачання. Так, під час досліджень руїн мечеті валіде-султан у 2004 році, знайдено рештки керамічних водогінних труб. У археологічному звіті за цей рік  зазначається що: «Прямо над зводом (підвалу) пролягав водогін, про що свідчать керамічні водогінні труби, які простежуються в його обвалі».  А у звіті за 2005 рік зазначається: «Значний інтерес викликають цілий екземпляр і уламки керамічних водопровідних труб, знайдених у підвалі № 4, їх значна концентрація може говорити за підведення до мечеті води. Проте простежити рештки водопроводу … не вдалося через його повну руйнацію за межами мечеті».

   Пролити світло на питання щодо підведення води до мечеті дали змогу археологічні розкопки 2018 року.

 

   У південно-східному куті розкопу знайдено рештки об’єкту гідротехнічної категорії, мурованого з тесаних кам’яних блоків скріплених між собою скобою, а також дві розчавлені водопровідні труби. Вони були встановлені вертикально і зафіксовані вапняковим розчином з піском і камінням. У них характерно оформлені краї для входження кінців труб одна в одну.  

    Найбільш вірогідно, що знайдена частина об’єкту - чешме яка розташовувалась перед входом у двір мечеті. Чешме - це водозабірна колонка часто у вигляді павільйону з фасадним декором, або пристінний фонтан з краном для омовіння. Найкраще підтверджує дане припущення «План міста і фортеці Хотин» (Plan der stadt und festung Chotzım) 1739 року невідомого автора, де чешме проглядається найкраще.

   Рештки ще однієї труби, захищеної кладкою з рваного каменю на вапняній основі зафіксовано у кінцевій, південній частині первинної траншеї. Ця труба, вірогідно, і підводила воду до чешме з криниці. Усі знайдені фрагменти і самі труби зберігаються у фондах ДІАЗ «Хотинська фортеця». 

 

    У 2016 році, під час археологічних досліджень території Заповідника було виявлено рештки кладки криниці біля Бендерських воріт на глибині 1,60 м. Діаметр знайденої криниці складає орієнтовано 1,2 м. Її форма, розміри та особливості кладки дозволяють датувати знахідку не раніше як XVIII ст. Отже, криницю було збудовано під час побудови Нової фортеці для гарнізону Османської імперії. Від неї, ймовірно, і проходили водогони до інших об’єктів розташованих на її території.

    Зі статті Ekrem Buğra Ekinci «Historic fountains and water culture in Ottoman Istanbul» дізнаємося, на прикладі Стамбулу, що фонтали (або ж чешме) були різними залежно від їх призначення. В палацах чи будинках вельмож були настінні фонтали, часто їх будували в дворі або в саду. Фонтали також будували окремо від будинків та мечетей. В різних районах міста були фонтали які забезпечували потреби населення  (для пиття, їжі, купання, прання і тд.). Фонтали ранніх періодів були схожі між собою. Всі вони були побудовані з тесаного каменю, мали один чи декілька кранів, водозабірну ємність для напоювання худоби, дах з черепиці. Пізніше почали використовувати мармур, робити їх багатогранними, а фасади прикрашати.

 

    На території фортеці найбільшим, згідно планів, був палац паші, або ж коменданта. Він складався з двох довгих споруд, що розташовувались навпроти утворюючи внутрішній двір. У дворі невідомий автор згадує криницю і фонтал, згідно "Plan der stadt und festung Chotzım" 1739 р.

   Тобто фонтал розташований у дворі палацу міг бути більш вишуканим, виконувати декоративну функцію, але це наразі невідомо. Нажаль, у повній мірі археологічні дослідження палацу не проводились. Лише 2013 року, у зв’язку з підведенням підземних інженерних комунікацій на місці майбутніх котлованів і траншей заклали декілька розкопів. У південній стінці розкопу № 2 (закладений північніше адміністративної будівлі та на південний схід від стаціонарного санвузла) оголилися кам’яні мурування з рештками керамічного водопроводу у вапняному розчині. Його віднесли до турецького періоду історії фортеці, тобто це частина палацу коменданта, однак точно зрозуміти куди вів водопровід сказати складно. Сподіваймось, що подальші пошукові роботи на місці палацу паші дадуть більше відповідей.

   Достеменно про вигляд чешме на території Хотинської фортеці нажаль нічого невідомо, адже жодна з них не збереглася до нашого часу. На допомогу приходять старі фотографії та поштівки. Наприклад на фото п’ятнадцятирічної давності, на лівому березі потічка, видно арку і стіну чешме навпроти Замку. Однак сезонні розливи Дністра і підняття рівня води приховали її під товстим шаром намулу.

   Одна чешме досі збереглась на виїзді з Хотина по дорозі на с. Атаки. Місцеві жителі її так і називають «чишма». Щоправда вона зазнала перебудови, а її стіни прикрашені мозаїкою із зображенням чоловіка та жінки в національному українському одязі.

 

   Згадки про чешме, та їх фотографії можна зустріти в альбомі «Історико-архітектурний заповідник в м. Хотині». Згідно записів альбому на території підзамче (первісне ядро міської структури Хотина) збереглись рештки: «…мощення вулиць бруківкою і кам’яними плитами, кам’яні арочні містки над потоками, фонтали». У альбомі додаються три фотографії фонталів, на яких чітко простежуються класичні риси чешме: стіна, арка, водопровідна труба та місце для забору води. Деякі фонтали досі збереглися в місті по вулиці Дністровській та Кармелюка. "Чешма" по вулиці Дністровській є і на фотографії у вже згаданому альбомі, тому можна навіть порівняти яких руйнувань вона зазнала протягом часу.

 

    

    Пролити світло допоможе також польська поштівка 1876 року на якій зображена "Studnia pod Chocimiem". Студня дійсно дуже нагадує турецьку чешме, єдина відмінність увінчання хрестом.

    Нажаль досі не вдалось розкопати жодну чешме, як і не вдалося знайти лазні згадані на планах. Скоріше за все часті зміни господаря, а також довгий період запустіння не залишили від них нічого. Однак пошукові роботи на території заповідника лише набирають обертів, тож сподіваємось що у майбутньому фортеця ще розкриє свої таємниці.           

 

старший науковий співробітник ДІАЗ "Хотинська фортеця"

Альона Іваночко