державний ІСТОРИКО-архітектурний заповідник
« назад до переліку

ДАВНЬОРУСЬКИЙ ХОТИН У ДОСЛІДЖЕННЯХ Б.О. ТИМОЩУКА
 

    Хотинська фортеця привертала увагу істориків та краєзнавців ще з кінця ХІХ ст. Саме до цього періоду відноситься перша краєзнавча експедиція членів Імператорського Одеського товариства історії та старожитностей.  Метою цього дослідження було обстеження Хотинської фортеці для з’ясування стану збереження фортеці та можливостей її охорони, як історичного об’єкта. Результати досліджень було опубліковано в ґрунтовній доповіді товариства, яка широко відома у сучасній історіографії.

    Новий період у дослідженні Хотинської фортеці починається у повоєнні роки.  В цей час саме Борис Онисимович Тимощук  став першим археологом, який розпочав фахове дослідження Хотинської фортеці. У щоденнику археологічної розвідки за травень 1949 р. Тимощук, який у той час був співробітником Чернівецького краєзнавчого музею, описує старожитності фортеці, виявлені ним під час археологічної  розвідки, звертає увагу на будівельну технологію в різних частинах замку та нової фортеці. Навесні 1950 року Б.О. Тимощуком було проведено археологічну розвідку на території фортеці для з’ясування доцільності проведення стаціонарних розкопок. Об’єктами дослідження стали Північна вежа і внутрішній двір цитаделі. Під час розвідки було закладено декілька шурфів, які показали, що культурний шар фортеці досить потужний і насичений артефактами різних періодів.

  Бориса Онисимовича Тимощука поправу вважають одним з видатних українських істориків, археологів, краєзнавців другої половини ХХ ст. Саме з його діяльністю почався період фахового дослідження Хотинської фортеці  у повоєнні роки.  Борис Онисимович Тимощук  став першим науковцем, який розпочав археологічні дослідження Хотинської фортеці.

   У  60-х рр. під керівництвом Б.О. Тимощука були проведені перші стаціонарні розкопки на території  Хотинської фортеці. Свою роботу експедиція розпочала у 1961 році,  польові дослідження проводились у 1962, 1964 та 1967 рр.  До складу Хотинської експедиції в різний час долучалися: архітектор Г. Логвин, археологи Л. Куліниченко, Л. Вакуленко, П. Бирня та Ю.В. Чеботаренко.

   На території замку було закладено три розкопи і декілька траншей загальною площею 272 м2. Результатом цих досліджень стало відкриття найдавнішого фортифікаційного ядра, кам'яного муру датованого другою половиною XIII ст. Ряд зібраних археологічних знахідок та робота з джерелами дозволили Б.О. Тимощуку висунути гіпотезу про можливу приналежність Хотинської фортеці до складу Галицько-Волинського князівства. Також було встановлено, що перші дерев’яно-земляні укріплення слов’ян на місці фортеці з’явилися ще в Х-ХІ ст., а кам’яні укріплення почали будуватися в роки правління Данила Галицького. Важливим результатом досліджень, можна вважати, появу першої періодизації історії Хотинської фортеці, яка, не втратила своєї актуальності і для сучасних дослідників.

   Результати досліджень Хотинської фортеці було опубліковано у статтях: «З минулого Хотинської фортеці» (УІЖ, 1963) та «Середньовічний Хотин» (Археологія, 1977), результати досліджень фортеці використовувалися і в узагальнюючих працях з середньовічної історії Буковини. Вагомим підсумком у вивченні минулого регіону стала праця Б. О. Тимощука «Давньоруська Буковина», в якій були узагальнені матеріали, отримані дослідником, за десятки років розкопок археологічних пам’яток.

  Таким чином внесок Б.О. Тимощука у дослідження, як Хотинської фортеці, так і Буковини є надзвичайно важливим. Про його науковий доробок неодноразово писали і його учні.  У 2009 році було опубліковано  мемуари Б.О. Тимощука «Найкраща моя знахідка».

 молодший науковий співробітник

Д.Ф. Будзан