державний ІСТОРИКО-архітектурний заповідник
« назад до переліку

ЗНАХІДКИ ПОРЦЕЛЯНОВОГО ПОСУДУ У ХОТИНСЬКІЙ ФОРТЕЦІ
 

Під час археологічних досліджень на території Хотинської фортеці було виявлено значну кількість різноманітних знахідок. Найбільш численну групу становить кераміка. Знайдені керамічні вироби мають доволі широкий хронологічний та етнокультурний діапазон, різноманітне функціональне призначення. Основну частину керамічного комплексу складає побутова кераміка представлена посудом, яка репрезентує мало вивчений аспект історії фортеці.

 

 Керамічні вироби у музейній колекції Заповідника представлені, в основному, фрагментами. Серед них  виділяється три групи:

 

  • кераміка місцевого виробництва;
  • імпорт китайського і західноєвропейського походження;
  • малоазійська османська кераміка.

Всі зазначені групи існували паралельно у період приналежності Хотинської фортеці до Османської імперії. Однак, варто відзначити хронологічні особливості груп кераміки: адже місцева кераміка, яка датується більш ширшим діапазоном XVI – XIX ст., використовувалась постійно. Імпорт європейської порцеляни тривав у XVIII – XIX  ст. На відміну від перших двох категорій поява турецьких напівфаянсів і імпорту китайської порцеляни пов’язана саме з турецьким періодом історії фортеці.

 

Розглянемо більш детально групу імпортної порцеляни китайського і західноєвропейського походження.

 

 

 

Порцеляна – яскрава складова матеріальної культури Нового часу. винайдена у Китаї в VI – VII столітті, вона поступово стала предметом розкоші, престижу, маркером статусу на Близькому Сході та в Європі. Традиція використання і секрети виготовлення порцеляни проникли в Корею та Японію, а впродовж XVIII століття її виробництво розпочалось в країнах Європи.

 

Фрагменти порцелянового посуду, які було знайдено на території Хотинської фортеці попередньо можна ідентифікувати як далекосхідну кераміку в стилях Батавія та Імарі, у техніці «пудрового кобальту», у найбільш традиційній синьо-білій палітрі. Також серед порцеляни виділяється невелика група залишків європейської порцеляни з Мейсена, Фолькштедт-Рудольштадта та Німфенбурга.

 

Порівняно впевнено, незважаючи на сильну фрагментованість решток, ідентифікується китайська порцеляна стилю Батавія. Це фрагменти з якісної тонкостінної склоподібної порцеляни:

 

  • фрагмент чаші з напівсферичним корпусом та ледь розхиленими назовні, прямими вінцями та денцем на піддоні. Зовнішня поверхня чаші рівномірно вкрита поливою світлокоричневого відтінку. Всередині чаша оздоблена горизонтальним пояском підполив’яного кобальтового синього розпису у техніці перехресного штрихування, що нагадує ялинковий орнамент. На денці наявне клеймо у вигляді подвійного кола синього кольору;
  • фрагмент піали ззовні покритий гірчично-коричневою поливою. Всередині піала прикрашена кобальтовим рослинним розписом між трьома горизонтальними лініями;
  • денце й придонна частина ззовні і з середини вкрита червоно-коричневою поливою; 
  • фрагмент  з подвійним вигином профілю й значно більшою товщиною стінки, який скоріш за все є частиною вази або чайника.

Порцеляновий посуд, переважно чаші та блюдця, покритий ззовні коричневою поливою різних відтінків, а з середини прикрашений рослинними або геометричними орнаментами синього кольору, виокремлюють у стиль Батавія. Він виготовлявся у Китаї в м. Цзіндечжень – знаменитому гончарному центрі провінції Цзянсі – наприкінці XVII –  у XVIII століттях, за правління імператорів маньчжурської династії Цін-Кансі (1661-1722) та Юнчжена (1772-1735).

 

Китайська порцеляна стилю Батавія була розрахована переважно для експорту на європейський ринок, де вона користувалася великим попитом протягом 1670-1730 рр. Особливо популярною ця порцеляна була в Голландії, її навіть зображали на художніх полотнах. Саме Голанська Ост-Індська компанія налагодила масовий імпорт порцеляни в Європу, заснувавши портове укріплене місто Батавія (сучасна Джакарта) на о. Ява для контролю над транзитною торгівлею з країнами Далекого Сходу. За назвою цього торгового пункту й отримав найменування стиль порцеляни.

 

Археологічні знахідки порцеляни стилю Батавія відомі на багатьох памятках, а також серед місць корабельних катастроф XVII – XVIII ст. у різних частинах світу.

 

Поєднання описаного вище оздоблення у вигляді поясків з перехресною штриховкою зафіксовані і за часів правління династії Юань, але особливо часто трапляються на виробах середини XVII – середини XVIII ст. Дуже широку хронологію в межах періоду правління династій Мін та Цін, а також значні масштаби використання на великому асортименті посуду мають клейма у вигляді подвійного кола на денці, які використовувалися як самостійно так і містили всередині певні знаки чи ієрогліфи.

 

Отже, з-поміж порцелянового посуду з археологічних знахідок у Хотинській фортеці яскраво виділяється експортна китайська порцеляна для чайної церемонії в стилі Батавія, виготовлена очевидно в м. Цзіндечжень наприкінці XVII – XVIII ст. Контекст знахідок, а також існування їх малоазійського наслідування дозволяють обмежити хронологічні межі цієї групи порцеляни турецьким періодом історії фортеці. Відповідно появу китайської порцеляни в стилі Батавія варто пов’язувати з присутністю турецького гарнізону і адміністрації у Хотинській фортеці.

 

 

Значно меншою за кількістю знахідок є група  фаянсу та порцеляни з Європейських центрів Мейсена, Фолькштедт-Рудольштадта та Німфенбурга. Характерною відмінністю цієї порцеляни є її розпис.

 

Що стосується початку виробництва варто зазначити, що в XV столітті почались спроби отримання своєї, європейської порцеляни. Декілька століть європейські майстри намагалися розгадати секрет китайської порцеляни. Відомо, що в 1470 році серпанковий керамічний посуд був виготовлений венеціанським майстром. А наприкінці XVI століття у Флоренції при дворі Медичі вдалось отримати «м'яку порцеляну», яку назвали «Медичі-порцеляною». Вироби з неї були прозорими, але мали жовтуватий відтінок. Як наслідування порцеляни активно розвивається виготовлення фаянсу.

 

Але лише у XVIII ст. відбувся справжній переворот у історії західноєвропейського порцелянового виробництва.  Так в 1708 році саксонським експериментаторам Чірнгаузу і Беттгеру вдалося отримати першу у Європі тверду білу порцеляну при дворі саксонського імператора Августа, а перша мануфактура була заснована в Майсені у 1710 році (Німеччина). Декілька фрагментів майсенської порцеляни ідентифікуються і серед  колекції кераміки Хотинської фортеці.

 

 учений секретар ДІАЗ "Хотинська фортеця"

Тетяна Нємічева