Квитки онлайн
державний ІСТОРИКО-архітектурний заповідник
« назад до переліку

ДО ДНЯ МІСТА ХОТИН
 

                 

          Один з найпростіших способів любити своє місто – час від часу дивитись на нього очима мандрівника. Дуже часто люди готові їхати далеко, і там з цікавістю вивчати звичаї, традиції, власна ж історія при цьому не викликає інтересу. Тому святкування Дня міста це дуже гарна нагода розказати містянам про історію Хотина.

               Майже дві сотні років історія Хотинської фортеці та міста Хотин приваблює широкі кола: від любителів історії та мандрівників до професійних дослідників, істориків та археологів.  Це й не дивно, адже Хотин має давню й багату історію, ця територія споконвіку була бажаним місцем для проживання. Як встановили науковці, сама назва міста - Хотин - означає «бажаний», «жаданий».

              Те, що Хотин місто давнє відчувається на кожному кроці. Гортаючи сторінки сивих віків, уважно вчитуючись у хвилюючі оповіді, легенди і літописи можна читати місто як книгу, адже в нашому місті багато будинків пов’язаних з історією. Саме місто переважно одноповерхове, велике за площею і складається з кількох районів: Каганія, Магала, Грабарня, що з давніх-давен зберегли самоназви. За  місцевою топонімікою можна з успіхом вивчати історію міста.

            Перлиною міста є всесвітньовідома Хотинська фортеця - це пам'ятка історії, культури та архітектури XIII-XIX ст. Фортеця являє собою спільну, безцінну спадщину для багатьох народів. ЇЇ стіни не раз ставали свідками багатьох війн, вони бачили перемоги і поразки, піднесення і занепад імперій.

           Минуле фортеці позначене, як грізними штурмами, коли руйнувалися її стіни та башти, так і відбудовами та перебудовами. Зазнала вона також руйнації часом. Однак, як не парадоксально, але Хотинська фортеця, яка витримала десятки військових протистоянь, найбільших руйнувань зазнала у мирний час через бездумну господарську діяльність: коли пам’ятка світового значення розбиралась містянами  на будівельний матеріал.

          Історія Хотина і фортеці починається ще з князювання Володимира Великого, скоріш за все в ХІ столітті тут постали перші дерев’яно-земляні укріплення із поселенням. Пізніше край входив до складу Галицько-Волинського князівства.

         Наприкінці XIV ст. Хотин увійшов до складу Молдавської держави. Побоюючись, з одного боку Польщі, а з іншого – Туреччини, воєвода Молдавії Стефан III Великий значно розбудовує Хотинський замок.

         В добу Середньовіччя Хотин славився  на всю Європу своїми ринками та ярмарками. Місто завжди відігравало важливу роль в міжнародній торгівлі. У Хотині відбувалися найбільші в Молдавському князівстві ярмарки, на які приїжджали купці з різних країн Східної та Західної Європи. Вони продавали тут ремісничі вироби і купували худобу, продукти тваринництва, мед та інші сільськогосподарські товари. У другій половині XVI ст. від Хотинського ярмарку у молдавську казну надходила величезна сума грошей - 10 тисяч золотих на рік. Турецький мандрівник Є. Челебі, який відвідав Хотин у 1657 році, писав, що він бачив там близько 50 крамниць.

       Невдовзі Молдавське князівство остаточно потрапляє у васальну залежність до султанської Туреччини. З 1715 р. Хотинщина входить у склад Османської імперії. «Турецька» сторінка історії міста, по праву, вважаться визначною, адже окрім побудови зовнішніх укріплень Нової фортеці, значну увагу було приділено і розбудові самого міста. В Хотині турки проклали  близько 20 км брукованих каменем доріг, було насаджено більше десятка скверів з фонталами (резервуарами для води), діяло  9 мечетей, 7 лазень, а навколо міста було багато впорядкованих і доглянутих фруктових садів. За містом, на шляху до с. Атаки, знаходився великий базар.

         Чергова російсько-турецька війна 1806-1812 рр. привела до переходу Бессарабії, а разом з нею і Хотинщини, до складу Російської імперії.  З цього часу починається новий і дуже неоднозначний період в історії міста.

          Цікаві відомості про Хотин містяться в «Описі Бессарабської області 1816 р.». Так в цей час в Хотині згадується три православні церкви, в одній із яких через відсутність прихожан служби не проводяться, одна католицька і одна вірменська церква. Будинків в місті – 592, в яких розміщено 166 крамниць. Жителів в Хотині нараховується до 1500 осіб, з яких: до 400 українців, до 50 поляків, до 1000 євреїв і до 40 вірмен.  Торгують місцеві жителі переважно дрібними товарами, які закуповують в Австрії. В Хотині, в цей час, діяло: 5 заводів, два пивних і три тимчасових цегельних. В цьому описі містяться і ціни на товари і зазначається, що в турецький час вони були вдвічі нижчі.

          В 50-х рр. ХІХ ст. починається розбудова міста в південному напрямку, з’являються прямі вулиці і правильної форми квартали. У 1852 році в Хотині було понад 60 крамниць, де велась торгівля шовковими, бавовняними та шерстяними тканинами, хустками, виробами з шкіри. У двох броварнях міста виготовляли 20 тис. відер пива на 6 тис. рублів. Про один з броварних заводів у Хотині в документах зазначається, що він діяв ще при турецькому пануванні

         В 70-х роках ХІХ століття на плані міста Хотина позначено нову церкву. Побудована  і освячена  вона ім’ям Покрови-матері. Вона і стала соборною. Цікава згадка про неї міститься в записках стацького радника за 1862 р., колишнього жителя Хотина, який в дитячі роки співав в церковному хорі. Так, згадуючи про Собор, він пише що на його дзвіниці розміщувався міський годинник. Нажаль доля його поки що нам невідома. Та й без нього наш Собор, відносно недавно, майже повністю втратив свій оригінальний зовнішній вигляд. Поряд із Собором згадується  і маса інших будівель, зокрема будинок купецького зібрання, будинки заможних містян, купців.

         У кінці XIX на початку XX ст. у Хотині діяли 3 броварні, 10 ґуралень, 4 тютюнові фабрики, лісопильний і цегельний заводи, 2 друкарні. Місто мало дві лікарні на 45 ліжок, аптеку, діяли два двокласні повітові училища (чоловіче і жіноче), два чоловічі однокласні училища та одне приватне. Навчалося в них у 1880 році 345 учнів. У 1895 року була відкрита публічна бібліотека.

          11 листопада 1918 року Хотин окупувало румунське військо. 23 січня 1919 року він став центром Хотинського повстання. Його очолила Дерикторія, яка мала намір створити на території, визволеній від румунів, республіку Малу Буковину із столицею в Хотині. Остання повинна була увійти на правах автономії до Української автономної республіки. Та румунська армія на початку лютого 1919 року відтіснила Хотинських повстанців за Дністер.

          Хотин упродовж 22 років був адміністративним центром жудецу (повіту). Органи влади і заклади освіти зазнали румунізації. Були відкриті румунський ліцей для хлопців і духовна семінарія. Почали діяти філії деяких банків, встановлено телефонний зв’язок та автобусне сполучення з Чернівцями.

         28 червня 1940 року в Хотин увійшли частини Червоної армії. Місто стало радянським,  з 11 листопада районним центром Чернівецької обл. УРСР. Промислові підприємства, банківські установи, медичні та освітні заклади були націоналізовані. Їхні власники та частина фахівців зазнали переслідувань і репресій.

               6 липня 1941 року Хотин знову потрапив під владу Румунії. Хотин зазнав  значних  руйнувань у ході запеклих боїв, які точилися наприкінці березня – на початку квітня 1944 року. Місто було остаточно визволене 3 квітня 1944 року.

           У повоєнний час Хотин став важливим центром промисловості, освіти і культури Чернівецької області.  В післявоєнний час в місті було споруджено чимало сучасних житлових, громадських та виробничих будівель з відповідною інфраструктурою.

            Сьогодні Хотин – славетне місто яке відіграло визначну роль в історії українського народу та його боротьбі за волю і державну незалежність України, готується до свого поважного ювілею!

 

 Нємічева Т.В. Хотин: ретроспектива історії // Хотинські вісті. -  №38, 2017