На початку XVIII ст. розпочався новий період в історії Хотинщини. Фортеця, як і саме місто, мали відповідати вимогам часу і нових мешканців – мусульман. Саме тому Ахмед ІІІ вирішив надати матеріальну та фінансову допомогу: «…для будівництва та реставрації Хотина». Сюди були відряджені: «архітектори, майстри, каменярі, ковалі, водопровідники та інші…були відправлені необхідні будівельні матеріали та техніка, визначена кількість коштів для виконання цих робіт». Розпочалось грандіозне будівництво.
    Сьогодні ми поговоримо про те, без чого не уявляє себе жодна цивілізована людина – водогін.
    Для мусульман чиста, проточна вода надзвичайно важлива, і щоб доставити її у будь-яке необхідне місце використовували розгалуджену інженерну мережу водогонів. Саме так, більш як триста років тому в Хотині турецькі майстри проклали підземний водогін. Будували його з керамічних, глиняних труб для міцності обкладаючи камінням і сумішшю вапняку. Такі труби постачали воду до будинків вельмож, турецьких бань – хамамів та чешме.
    Після створення Заповідника, водопровідні труби знайшли у 2004 році, під час перших археологічних досліджень, розкопуючи руїни мечеті навпроти церкви Св. Олександра Невського. Потім їх зафіксували на місці колишнього палацу Паші, і фактично по всій території Нової фортеці.
   Однак, окрім водопровідних труб були й водовідвідні: каналізаційні та дренажні. Найбільше їх знайшли на території Замку. Турецькі водовідводи – це два кам’яні блоки з жолобом, які у складеному вигляді утворюють отвір посередині. У отвір вставляється втулка, і такі труби виводять нечистоти назовні. Дослідники припускають, що у Замку була невелика турецька баня і туалети. Однак, основна задача таких водовідводів – вивести надлишок дощової чи талої води за Замкові стіни.
    Замок – це свого роду чаша, і навіть п’ятсот років тому, зводячи її, молдавські будівничі розробили систему дренажів які досі успішно виводять воду назовні. Ось один із секретів міцності та довговічності Хотинського замку. Пізніше турки перебудували частину з них та добудували свої.
    Водопроводи дійсно були важливою умовою для проживання на цих територіях мусульман, адже, окрім очевидного (пиття, їжа, побут), чиста вода їм була потрібна для ритуального омовіння перед щоденною молитвою – намасом. Адже якщо омовіння здійснити не правильно, або ж не чистою водою, молитва не зарахується. Саме тому, по території фортеці та міста були густо розташовані чешме – фонтанчики з чистою, протічною водою.
     Детальніше про чещме ми поговоримо в наступних дописах.