Під час археологічних досліджень Руської брами ХІХ ст. на території Хотинської фортеці в 2017 році було виявлено багато скляних виробів. Серед знахідок особливої уваги заслуговують декілька фрагментів пляшок з надписами, які за попереднім припущенням, швидше за все, мають відношення до історії пивоваріння в місті Хотині. [1. С. 91-95].

Дослідження вищезазначених артефактів може надати нам додаткову інформацію про історію фортеці та міста Хотина, адже ці знахідки можуть мати відношення до підприємств, на яких займались приготуванням пива, їхніх власників, скляної тари для транспортування і продажу напою.

В результаті підписання в 1812 році Бухарестського мирного договору між двома «високими імперіями» [2] – Османською та Російською землі Північної Буковини (в тому числі Хотинської райї) були приєднані до Росії. На всю нову територію було поширено адміністративну назву «Бессарабія» [3, С. 132].

Це приєднання, в певній мірі, вплинуло на економічне становище краю, що стало предметом історичних досліджень. Радянські науковці, такі як Жуков В.І., Гросул Я.С., Будак І.Г. [4] та сучасні буковинські дослідники [5] висвітлювали в своїх дослідженнях окремі сторони промислового розвитку Північної Бессарабії. Проте їхні праці, переважно, представлені в контексті історії всієї Бессарабської області (губернії) (рис. 1). Дослідження ці, були досить масштабними і тому не могли, у достатній мірі, проаналізувати розвиток харчової промисловості, а особливо пивоваріння, як її окремої галузі.

У Московській державі до ХVІІІ ст. пиво виготовлялося кустарним способом, його варили селяни у власних господарствах, але тільки для особистих потреб і зазвичай у свята. Для його приготування використовувались зернові культури та хміль (часто дикорослий), що вирощувались на земельних ділянках. Варити пиво, за законом того часу, селяни могли не в казанах, а в корчагах (великих глиняних посудинах) (рис. 2). У кожному господарстві їх було по кілька штук різних розмірів, від корчаг в піввідра (на 6 літрів) до корчаг на два відра (24 літра).

З приєднанням в 1710 році до Московії територій країн Балтії (Латвії, Литви, Естонії) пивоварна справа на її території почала розвиватися в промислових масштабах. Адже в Балтії з середньовіччя існувало добре організовані виробництво та продаж пива. Багато з місцевих купців стали орієнтуватися на досвід, набутий прибалтійськими та німецькими майстрами пивоварного мистецтва. Тоді почали  з’являтися,  спочатку не великі, збудовані з дерева хати-пивоварні (рис. 3).

Щоб займатися пивоварінням для продажу, в Росії у ХVІІІ ст. потрібно було отримати офіційний дозвіл і вступити в гільдію пивоварів. Найчастіше власниками пивоварень були іноземці, переважно англійські та німецькі купці. Мабуть тому, до другої половини ХVІІІ ст. в моду увійшло «пиво английское, до того и совсем не бывшее в употреблении, но введенное в употребление графинею Анною Карловною Воронцовой, которая его любила, стало не только в знатных столах ежедневно употребляться, но даже подлые люди, оставя употребление русского пива, оным стали упиваться» [6, С. 15] («подлые люди» – люди, що належали до нижчих станів) (рис. 4 ).

Серйозний удар по пивоварінню в Росії завдало запровадження в 1767 році «откупной системы в центрально-европейских губерниях, за исключением Сибири» [6, С. 16]. Справа в тому, що продаж пива контролювався тими ж людьми, що займалися і продажем хлібного вина, яке виготовляли «из бражки или перебродившего с дрожжами хлебного сусла, получаемого, подобно пивному суслу и квасу, при посредстве солода и хлебной муки» [7]. По суті, це був самогон на основі пшениці, жита, вівса чи ячменю, його ж виробництво називалося – винокуріння. Зрозуміло, що відкупники (приватні особи яким держава за певну плату передавала право збору податків та інших державних доходів), підвищуючи ціну на хлібне вино, підняли ціни і на вітчизняне пиво. Відкупникам продаж горілки і хлібного вина приносив більше прибутку, тому вони «гораздо болѣе старались вытѣснить употребленіе пива, чѣм распространять его производство» [8. С. 249]. Ще й до того, багаті люди, почали споживати пиво, що привозилося з-за кордону. Особливо їм було до вподоби пиво англійського виробництва («мом» і «ель») [6. С. 16]. Багатьом пивоварням судилося збанкрутувати.

В 1771 році поміщикам було дозволено вільно займатися винокурінням. Це ж стосувалося і пивоваріння. З цієї причини намітилося зростання числа приватних середніх і малих за розмірами пивоварень кустарного типу [6. С. 11].

У 1817 році був прийнятий «Устав о питейном сборе» [8] і пивовари були позбавлені від гніту відкупників. Однак, через якийсь час, систему відкупів повернули, а разом із нею й колишні проблеми. Через ситуацію з відкупами значна частина пива, що продавалася в Росії, була імпортного виробництва, а вітчизняне було зварене, часто напівкустарним способом і не тішило якістю.

Змінилася ситуація лише після того, як у 1861 році було прийнято нову акцизну систему у пивоварінні. Спочатку вона сприяла розвитку дрібного пивоваріння  «Пивоварни появлялись в уездах и даже крупных селах.» [6. С. 30] і вже трохи згодом, відбулося відкриття нових заводів з виготовлення пива (рис. 5). Вони відкривалися найчастіше в місцях, де була сировина та розвинені традиції пивоваріння. Що стосується пивзаводів «Согласно положению 1861 г. акциз с заводов взимался с ведра совокупной емкости заторного чана и сусловаренного котла. В середине 70-х годов вступил в силу закон, по которому предприятия облагались аналогом пропорционально емкости заторных чанов и числу сделанных заторов» [6. С. 31]. Це призвело до зменшення кількості пивоварних підприємств, внаслідок збільшення рівня їх продуктивності. Такі заводи  витісняли дрібні, що базувалися на кустарному, ручному виробництві, яке мало місце в кінці ХІХ ст.

Всі процеси, в галузі пивоваріння у ХІХ – на початку ХХ ст., які відбувалися в масштабах всієї Російської імперії мали вплив, також, і на її розвиток на території Бессарабії. Стосувалося це і повітового містечка Хотин (рис. 6). До аграрної селянської реформи 1868 року в Північній Бессарабії переважали дрібні примітивні майстерні. Досить часто більшість з них не досягала навіть мануфактурного рівня. У перші роки після приєднання краю до Росії, у порівнянні з іншими невеликими містечками, Хотин був значним промисловим центром. Вже у 1819 році в місті працювали підприємства з виробництва мила, свічок, черепиці та інші. Так, наприклад одне з них – мануфактурна фабрика C. Фейбишевича, що за рік випускала до 400 пудів мила на загальну суму 1 400 руб. сріблом, інше – це підприємство з виготовлення свічок, яке належало міщанину Абруму Гершковичу, виготовляло впродовж року 750 пудів доброякісного товару, на суму 3 023 рублів сріблом [9]. Це були, переважно, невеличкі мануфактурні підприємства, на кожному з яких працювало до чотирьох осіб [10, С. 185].

Впродовж ХІХ – початку ХХ ст. відомості, що стосувалися пивоваріння, відображались в різних виданнях, зокрема в статистично-економічних оглядах Бессарабської губернії. Перша така праця була видана в Кишиневі під назвою «Памятная книжка Бессарабской области на 1862 годъ, изданная по распоряженію Г. Начальника Области в Редакціи Бессарабсскихъ Обласныхъ Ведомостей». В розділі, що стосується фабрик та заводів в ній зазначено – «Въ г., Хотинѣ. Пивоваренныхъ – 2» [11, С. 64]. Загальна вартість продукції виробленої на цих заводах становила 2 000 рублів на рік.

В іншому випуску, виданому в 1867 році, щодо виробництва в Хотині знаходимо наступну інформацію – «Заводовъ въ городѣпять: два пивныхъ и три временные кирпичные. На каждомъ изъ нихъ занято по четыре человека, первые два дают доходу до полуторы тысячи, а послѣдние от трьох до пятисот рублей.» [12, С. 283]. Таким чином можна відзначити, що у другій половині ХІХ ст. в Хотині було 2 пивоварні з річним доходом в межах 1 500 – 2 000 рублів.

 В 1881 році виходить друком статистично-промисловий довідник «Указатель фабрикъ и заводовъ в Европейской Россіи съ Царствомъ Польськимъ и Вел. кн. Финляндскимъ. Матеріалы для фабрично-заводской статистики». В окремому розділі, що стосується пивоварного виробництва знаходимо дані про підприємства у місті Хотині Бессарабської губернії. Так, на той час, тут працювали три пивоварні, власниками яких були – «Букарештскій и насл. Гонденталя – 13,000 вед., 15,000 руб., 4 рабочихъ; Калпакчи, Мота, мѣщ. – 13,000 вед., 13,000 руб., 4 рабочихъ; Левенталь, Сура, мѣщ. – 4,600 вед., 4,600 руб., 3 рабочихъ»[13, С. 528]. Як бачимо, одним з пивоварів був, якийсь міщанин Мота Калпакчі. Це прізвище тюркського походження (дослівно перекладається як «шапкар») та могло бути як єврейське, так і гагаузьке або молдавське. Історично, воно було поширене серед ашкеназів (субетнічна група євреїв) Бессарабії, а також євреїв-кримчаків. Напочатку ХХ ст. найбільше поширення прізвища Колпакчі (Калпакчі) було відзначено серед євреїв у містах Аккерман, Хотин та Одеса [14]. Отже, це підтверджує припущення, що таке прізвище належало хотинським пивоварам [1, С. 94], а частина слова «…ОЛП…» (рис. 7), на одному з фрагментів скляної пляшки, знайденої на території Хотинської фортеці – це прізвище Колпакчі.

Також, у цьому довіднику є ще одна цікава інформація – це кількість пива, що вироблялася кожним підприємством за рік. Так, наприклад, підприємство співвласників Букарештского та Гонденталявиробляло за рік «13,000 вед..» [15, С. 528] пива, тобто 156 тисяч літрів (1 відро = близько 12 л (рис. 8))

У довіднику «Списокъ фабрикъ и заводовъ в Европейской Россіи. Матеріалы для фабрично-заводской статистики.» за 1894 рік, також, знаходимо прізвища пивоварів, які працювали в Хотині. Зокрема – це  «Колпакчи, Лейбы, наслѣдн. – Въ г., Хотинъ. 2 ч. (1845). – 30,000 (колич. ведеръ), 30 (Произв. въ. тыс. руб), 10 (Рабочихъ). Букарестскій, Лейбишъ, и Гользенталя, Сруля, насл. – Там же, предм. Русина. – (1856) – 28,000 (колич. ведеръ), 28 (Произв. въ. тыс. руб), 5 (Рабочихъ). Левенталь, Сура Ароновна, мѣщ. – Темъ же. – (1872) – 2,000 (колич. ведеръ), 2 (Произв. въ. тыс. руб), 4 (Рабочихъ)» [16, С. 656 ]. У  цьому виданні прізвище одного з пивоварів пишеться Колпакчі, а не  Калпакчі, як у попередньому, що є підтвердженням, того  що фрагмент скляної пляшки з частиною слова «…ОЛП…» – це дійсно прізвище хотинського пивовара Колпакчі, а звали його Лейба. Відповідно до зазначеної інформації він був «наслѣдн.» [16, С. 656 ], тобто спадкоємцем, швидше за все, Мота Калпакчі.  

З 1895 року розпочалася серія публікацій офіційного статистичного довідника під назвою «Вся Россия. Русская книга промышленности, торговли, сельского хозяйства и администрации. Торгово-промышленный адрес-календарь Российской империи.». В розділі пиво та медоварне виробництво цього видання знаходимо інформацію, що має відношення до хотинських підприємців – це «БУКАРЕСТСКІЙ, Лейбишъ, Бессарабск. г. Хотинъ, КОЛПАКЧИ, Арона, Наслѣдн., Бессараб. г., Хотинъ., ЛЕВЕНТАЛЬ, Сура Арон. Бессараб. г., Хотинъ» [17, С. 251-256]. Порівнюючи з інформацією отриманою з попереднього видання стає зрозуміло, що мова тут йде про пивоварів, серед яких ми зустрічаємо вже знайоме прізвище Колпакчі. Це спадкоємець по імені Арон, як зазначено у довіднику, ймовірно Лейби Колпакчі. Таким чином, вимальовується ціла династія хотинських пивоварів з прізвищем Колпакчі. 

У черговому виданні довідника за 1897 рік, у розділі фабрики і заводи міста Хотина Бессарабської губернії, є наступна інформація  «Пивоваренные: БРОНШТЕЙНЪ, Ихель Литов.; БУКАРЕСТСКІЙ, Лейбишъ Морт.; ТУЛЬЧИНСКІЙ Іойна Гершк.» [18, С. 89]. Як бачимо, кількість пивоварень, в порівнянні з 1895 роком, не змінилась, на відміну від власників. З відомих за попередні роки прізвищ залишилось тільки одне – Букарестській (Букарештській), а прізвища Колпакчі немає. З яких саме причин невідомо, проте з’являється нове – Бронштейн.

На іншому фрагменті скляної пляшки, знайденому на території Хотинської фортеці західніше Руської брами в 2017 році, є перша частина слова «Бронш…» (рис. 9), що теж могло бути частиною прізвища власників хотинської пивоварні Бронштейн [1, С. 94]. Таким чином, дане припущення підтверджується, і дійсно, як бачимо з довідника в кінці ХІХ ст. в Хотині власником одного з пивзаводів був, якийсь Іхель Бронштейн. Це прізвище походить від єврейського слова «бернштейн», яке в перекладі з ідиш означає, в одному випадку «бурштин», а в іншому «коричневий камінь». Такі прізвища часто зустрічалися серед євреїв Північної Бессарабії.

 У розділі пивоварне виробництво випуску статистичного довідника за 1899 рік повідомляється, що в м. Хотині Бессарабської губернії працювали підприємства – «БРОНШТЕЙНЪ, Ихель Лейб. и КОЛПАКЧИ, Мордко, «Хотинскій», 67 т.в. г. Хотинъ; БУКАРЕШТСКІЙ, Лейб. и ГОЛЬДЕНТАЛЯ Наслѣедн. «Хотинскій», 79 т.в. г. Хотинъ; ЛЕВЕНТАЛЬ, Сура Аренд. Ванбоймъ, Сруль,  «Хотинскій» 23 т.в. г. Хотинъ.» [19, С. 133]. Кількість пивоварень залишається така сама, як і в попередні роки, тобто три, а власники знову змінилися. Цікаво, що співвласниками однієї з пивоварень були представники з двох, вже відомих нам, ймовірно, єврейських родів – Бронштейнів і Колпакчі, що в черговий раз є доказом того, що частини прізвищ зі скляних фрагментів пляшок з Хотинської фортеці належали хотинським пивоварам.

У випуску довідника за 1900 рік у розділі фабрики і заводи Бессарабської губернії в м. Хотин зазначено – «Пивоваренные: БАКАРЕСТСКІЙ, Лейбишь Мордк.; БРОНШТЕЙНЪ, Ихель Лейб.; БРОНШТЕЙНЪ Идель и КОЛПАКЧИ Мордко; «БУКАРЕШТСКІЙ, Лейба и ГОЛЬДЕНТАЛЯ, НАСЛѢДН.»; ВАЙНСБОЙМЪ, Сруль Лейб.» [20, С. 77-78], що свідчить про збільшення до п’яти кількості пивзаводів. Власником одного з підприємств був Іхель Бронштейн, а співвласником іншого разом з Мордко Колпакчі – Ідель (можливо як у попередньому випуску Іхель) Бронштейн. Вся ця інформація свідчить про те, що серед хотинських пивоварів на початку ХХ ст., також були підприємці з прізвищами Бронштейн і Колпакчі.

У довіднику за 1902 рік в розділі фабрики і заводи міста Хотин Бессарабської губернії зазначено – «Пивоваренные:БУКАРЕСТСКІЙ, Лейбишь Мордк., 10 раб.; ВАЙНСБОЙМЪ, Сруль Янк.; КОСТАНЧИ Мордко Арон. и БРОНШТЕЙНЪ Сура Фроим.» [21, С. 71-72]. Як бачимо, кількість пивоварень у місті знову зменшилася до трьох. Що ж стосується прізвищ власників, які нас цікавлять, то прізвище Бронштейн зустрічається знову, правда це вже жінка по імені Сура. А ось прізвища Колпакчі немає. Та, беручи до уваги те, що у довіднику за 1900 рік значиться Колпакчі Мордко, а в довіднику 1902 року – Костанчі Мордко, швидше за все, сталося просто перекручування даного прізвища. Таким чином можна говорити, про те, що і в цьому році співвласниками пивоварні в Хотині були підприємці з прізвищами Колпакчі і Бронштейн.

В 1903 році вийшов довідник під назвою «Списокъ фабрикъ и заводовъ в Европейской Россіи.». В розділі «Обработка питательныхъ и вкусовыхъ веществ» цього довідника зазначена інформація, яка стосується пивзаводів повітового містечка Хотин Бессарабскої губернії – «Брофманы, Мош. Янк. и Менд. Мошк., мѣщ. Пивовар. зав. (осн. 1872 г.). Аренд. Райсъ, Янк. Менд. Г. Хотинъ. Ближ. ст. Ларга, Новоселецкой вѣтви Ю.-З. ж. д., 32 в. Адресъ: г. Хотинъ, Бес. губ., пивовар. зав. Брофмановъ. Изготов. пива 22,300 вед. Год. произв. 23,400 (26,700) р. Перераб. 6,600 ячменя. Чис. Раб. 1.; Букарестскій Лейб. Мот. мѣщ. Пивовар. зав. (осн. 1902 г.) Г. Хотинъ. 2 ч. Ближ. ст. Ларга, Ю.-З. ж. д., Почт.-тел.  Адресъ: г. Хотинъ, Букарестскому. Изготов. пива 62,400 вед. (41,000) вед. Год. произв. 65,500 (26,650) р. Перераб. 6,285 п. солода и 68 п. хмѣля. Чис. Раб. 16 (14).; Колпакчи Мордко Арон. и насл. Бронштейна, Ихеля Липов. куп. Пивовар. зав. (осн. 1797 г.) Г. Хотинъ. 2 уч. Изготов. пива 41,300 вед. Год. произв. 43,300 р. Чис. раб. 11.» [22, С. 470]. Отож, серед, відомих вже нам хотинських пивоварів з’являється прізвище Брофманів, яке раніше не зустрічалося. Відповідно до даного запису пивоварня, яка належала цим міщанам, була заснована в 1872 році, хоч у довідниках за попередні роки власників з таким прізвищем немає. Та цікавою є інформація, що стосується пивоварні Колпакчі і Бронштейна, відповідно до якої вона була заснована ще в 1797 році. Хоч, як бачимо з вищевикладеного, це могло бути спочатку підприємство, яке належало родині Колпакчі, потім представникам роду Бронштейнів, а починаючи з 1899 року вони стали співвласниками цього пивзаводу.

В розділі «Пиво-медоваренные и солодовенные заводы» довідника під назвою «Фабрично-Заводскія Предпріятія Россійской Имперіи» за 1909 рік знаходимо інформацію щодо підприємств які працювали на той час в місті Хотині бессарабської губернії. Це «№ 5576. Брофманы М. и М., Хотинскій пивоваренный заводъ. Годъ основанія: 1872. Мѣстонах. зав.: г. Хотинъ. Число рабочихъ 5. Годовое произв.: 77, 255 р.; № 5577. Букарестскаго Л. М. Н-ки. Хотинскій пивоваренный заводъ. Годъ основанія: 1902. Мѣстонах. зав.: г. Хотинъ. Число рабочихъ 4. Годовое произв.: 82, 960  р.;  № 5579.  Колпакчи Морд. и Бронштейнъ Н-ки Хотинскій пивоварен. заводъ. Годъ основанія: 1797. Мѣстонах. зав.: г. Хотинъ. Число рабочихъ 4. Годовое произв.: 43,928 р. [23].

Що стосується прізвищ власників пивоварень, то як бачимо, вони такі самі як і у попередньому довіднику.

В 1910 році вийшло ще одне друковане видання під назвою «Списокъ фабрикъ и заводовъ Россіи 1910 г. По оффиціальнымъ даннымъ фабричнаго, податного и горнаго надзора. Составлено Редакціей «Торгово-промышленной газеты» и «Вѣсника финансовъ»» в якому було розміщено наступну інформацію, що стосується виготовлення пива в місті Хотині Бессарабської губернії – «№ 14531, Брофманъ М., пивовар. з. Мѣстн.: г. Хотинъ.; № 14532, Букарестскаго Лейбиша Н-ки. пивовар. з. Мѣстн.: г. Хотинъ. Гл. изд.: пива баварс. 75 т. в. (78 т. в.). Раб. 4.; № 14535, Колпакчи Морд. и Бронштейнъ Н-ки, пивоваренн. з. осн. 1797 г. Мѣстн.: г. Хотинъ. 2-ая часть, ст. Ларга ю.-з. ж. д. грунт. тф № 37. Завѣд. Колпакчи Б. М. Гл. изд.: пива бав., мюнх. 38500 в. Гдв. пр.: 43304 р. раб. 12. [24, 585]. В цьому довіднику крім, вже звичної інформації, про місцезнаходження пивзаводів, їхню кількість, прізвища власників або їхніх спадкоємців та щорічних обсягів виробництва є навіть назви сортів пива, яке випускало те чи інше підприємство. Так наприклад, дізнаємося, що пивоварня Букарестського випускала один сорт пива – баварське, а підприємство Колпакчі і Бронштейна два сорти – баварське і мюнхенське. Як і в попередніх довідниках, серед пивоварів міста Хотина зустрічаємо прізвища Колпакчі і Бронштейна, завдяки чому в котрий раз отримуємо підтвердження, що знайдені на території Хотинської фортеці фрагменти скляних пляшок з частинами слів мають відношення до хотинських пивоварів.

В 1912 році у довіднику «Списокъ фабрикъ и заводовъ Россійской имперіи» зазначена наступна інформація, що стосується виробництва пива в повітовому містечку Хотин Бессарабської губернії – «Н-ки Букаресткаго, Лейбиша, мѣщ. Пивовар. зав. г. Хотинъ. Год. произв. 62,535 р. Двиг. локмб. съ ч. с. 6. Чис. раб. 17.; Колпакчи, Мордка Аронов., мѣщ. и Н-ки Бронштейна, Ихеля, куп. 2 г. Пивовар. зав. г. Хотинъ, Безъимян. ул. Год. произв. 44,890 р. Чис. раб. 12.» [25, 132-133]. Як бачимо, з поданої інформації, кількість пивоварень скоротилася до двох, а на заводі Букарестського зазначено наявність двигуна, що свідчить про механізацію виробництва, навіть у таких повітових містечках як Хотин. Співвласниками другого пивзаводу були Мордко Колпакчі та спадкоємець Бронштейна, купець 2-ї гільдії Іхель.

В розділі «Пиво-медоваренные и солодовенные заводы» статистичного довідника під назвою «Фабрики и Заводы всей Россіи. Свѣдѣния о 31,523 фабрикахъ и заводахъ» за 1913 рік про підприємства з виготовлення пива у місті Хотині Бессарабської губернії була розміщена натупна інформація – «№ 17197 Бухаресткаго Л. М. Н-ки, пивовар. зав. – г. Хотинъ. Осн. 1902 г. Р. 6. Г. о. 85 т. р.; № 17198Брофманъ М.,и М. пивовар. зав. – г. Хотинъ. Осн. 1872 г. Р. 6. Г. о. 8 т. р.;№ 17199Колпакчи М. и Бронштейна н-ки,пивовар. зав. – г. Хотинъ. Зав. Колпакчи Б. М. Осн. 1797 г. Р. 8. Г. о. 45 т. р.» [26]. Отож, можна говорити про те, що у цьому році на відміну від попереднього, в місті функціонували три пивоварні. Співвласниками однієї з них були пивовари Колпакчі та Бронштейн, що в котрий раз підтверджує те, що артефакти з Хотинської фортеці мають відношення до місцевих виробників пива.

В статистичному довіднику «Фабрично-Заводскія Предпріятія Россійской Имперіи (исключая Финляндію)» за 1914 рік знаходимо наступні дані про пивоварів міста Хотина Бессарабської губернії – «№ 6514 Брофманы М.,и М. Хотинскій пивоварен. зав. Г. о. 1872 Мѣстон. г. Хотинъ. Раб. 5. Год. произв. 8.000 р.; № 6515 Бухаресткаго Л. М. Н-ки, пивоварен. зав. Г. о. 1902. Мѣстон. г. Хотинъ. Двиг. 1 локом. общ. сил. 6 л. с. Раб. 10. Произв. пива 75.000 в.; № 6518. Колпакчи Морд. и Бронштейна Ихеля Н-ки, пивоварен, зав. Г. о. 1797. Мѣстон. г. Хотинъ, Безымянная ул. Тлф. 37. Упр. зав. Б. М. Колпакчи. Раб. 12. Произв. пива 40.000 в.» [27, 132-133].Відповідно до зазначеної в довіднику інформації, на той час, в місті працювало три підприємства з виготовлення пива. Як і в попередньому виданні співвласниками одного з них були підприємці Мордко Колпакчі і Іхель Бронштейн.

Підсумовуючи вищевикладене, можна говорити про те, що наприкінці ХVІІІ– початку ХХ ст. в місті Хотині працювали підприємства з виготовлення пива. В різні часи їхня кількість коливалася від двох до п’яти. Серед прізвищ власників заводів слід виділити два, швидше за все, це єврейські роди Колпакчі і Бронштейнів. Ймовірно, власниками першої пивоварні були представники роду Колпакчі, які заснували її ще в 1797 році, часу, коли Хотин входив до складу Османської імперії. Це прізвище вперше зустрічається в друкованому виданні за 1881 рік. Прізвище Бронштейнів з’являється в довідниках починаючи з 1897 року. Ймовірно, Колпакчі і Бронштейни спочатку були власниками різних пивоварень, а починаючи з 1899 року вони стають співвласники одного підприємства.

Знайдені ж на території Хотинської фортеці фрагменти скляних пляшок з частинами слів «…ОЛП…» та «Бронш…» є доказом того, що саме власників з прізвищами Колпакчі і Бронштейн слід віднести до хотинських пивоварів наприкінці ХVІІІ– початку ХХ ст.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ

1. Ільків М.В., Калініченко В.А., Пивоваров С.В. Скляні вироби з розкопок Руської брами Хотинської фортеці у 2017 р. // Дослідження, охорона та популяризація об’єктів культурної спадщини / Матеріали наук.-практ. конф. (м. Хотин, 22 серпня 2018 р.) – Хотин, 2018, ФОП Буйницький О.А. – С. 91-95.
2. Симоненко Р.Г. Бухарестський мирний договір 1812 Р. [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во «Наукова думка», 2003. – 688 с.
3. Добржанський О. В., Макар Ю. І., О. М. Масан О. М. Хотинщина. Історичний нарис. – Чернівці: Молодий буковинець, 2002. – 463 с.; Буковина: історичний нарис. – Чернівці: Зелена Буковина, 1998. – 416 с.
4. Жуков В.І. Города Бессарабии (1812-1861 гг.) – Кишинев: Картя малдовеняскэ, 1964. – 752 с.; Гросул Я.С., Будак І.Г. Очерки истории народного хозяйства Бессарабии (1812-1861 гг.) . – Кишинев: Картя малдовеняскэ, 1967. – 399 с.
5. Добржанський О. В., Макар Ю. І., О. М. Масан О. М. Хотинщина. Історичний нарис. – Чернівці: Молодий буковинець, 2002. – 463 с.; Буковина: історичний нарис. – Чернівці: Зелена Буковина, 1998. – 416 с.
6. Акулич М. Пивоварение в Российской империю. – «Издательские решения», 2020. – С. 15.
7. Менделеев Д. Винокурение // Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И А. Ефрона.
8. Вся Россія. Русская книга промышленности, торговли, сельськаго хозяйства и администрации. Торгово-промышленный адресъ-календарь Россійской имперіи. – Санкт-Петербург: Изданіе А.С. Суворина, 1895. – С. 249.
9. НАРМ. – Ф.5. Бессарабське обласне управління. – Оп.3. – Спр.621. – Арк.38.
10. Богачик Т. Промисловий розвиток Північної Бессарабії у дореформений період (1812-1868 рр.) Режим доступу: https://dissertation.com.ua/node/680238 (останній перегляд: 26.05.2023).
11. Памятная книжка Бессарабской области на 1862 годъ, изданная по распоряженію Г. Начальника Области в Редакціи Бессарабсскихъ Обласныхъ Ведомостей. – Кишиневъ: въ обланой типографіи, 1862. – С. 61
12. Записки Одесскаго общества исторіи и древностей. Съ ІХ литографированными листами. – Одесса: въ гор. тип. сод. Х. Алексомати, 1867. – С. 283.
13. Указатель фабрикъ и заводовъ в Европейской Россіи съ Царствомъ Польськимъ и Вел. кн. Финляндскимъ. Матеріалы для фабрично-заводской статистики. С.-Петербургъ: Типографія братьевъ Пантелеевыхъ, 1881. – 754 с.
14. Колпакчи. Режим доступу: https://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/585236 (останній перегляд: 10.05.2023).
15. Указатель фабрикъ и заводовъ в Европейской Россіи съ Царствомъ Польськимъ и Вел. кн. Финляндскимъ. Матеріалы для фабрично-заводской статистики. С.-Петербургъ: Типографія братьевъ Пантелеевыхъ, 1881. – 754 с/
16. Списокъ фабрикъ и заводовъ в Европейской Россіи. Матеріалы для фабрично-заводской статистики. Петербургъ: Типографія В. Киршбаума, 1894. – 827 с.
17. Вся Россія. Русская книга промышленности, торговли, сельськаго хозяйства и администрации. Торгово-промышленный  адресъ-календарь Россійской имперіи. –  Санкт-Петербург: Изданіе А.С. Суворина, 1895. – С. 256.
18. Вся Россія. Русская книга промышленности, торговли, сельськаго хозяйства и администрации. Адресъ-календарь Россійской имперіи. –  Санкт-Петербург: Изданіе А.С. Суворина, 1897. – Т. 2. – С. 89.
19. Вся Россія. Русская книга промышленности, торговли, сельськаго хозяйства и администрации. Адресъ-календарь Россійской имперіи. –  Санкт-Петербург: Изданіе А.С. Суворина, 1899. – Т. 1. – С. 133.
20. Вся Россія. Русская книга промышленности, торговли, сельськаго хозяйства и администрации. Адресъ-календарь Россійской имперіи. –  Санкт-Петербург: Изданіе А.С. Суворина, 1900. – Т. 1., Часть 3-4. – С. 77-78.
21. Вся Россія. Русская книга промышленности, торговли, сельськаго хозяйства и администрации. Адресъ-календарь Россійской имперіи. – Санкт-Петербург: Изданіе А.С. Суворина, 1902. – С. 71-72.
22. Списокъ фабрикъ и заводовъ в Европейской Россіи. – С. Петербургъ: Типографія В.Киршбаума, 1903. – 839 с.
23. Фабрично-Заводскія Предпріятія Россійской Имперіи. –  Петроградъ: Изданіе Торгового Дома А. Срока и К^о, Т-во «Справочникъ», 1909. – 1451 с.
24. Списокъ фабрикъ и заводовъ Россіи 1910 г. По оффиціальнымъ даннымъ фабричнаго, податного и горнаго надзора. Составлено Редакціей «Торгово-промышленной газеты» и «Вѣсника финансовъ». – Москва,
25. С.-Петербургъ, Варшава: Торговый домъ Л. и Э. Метцль и К^о, 1910. – С. 585.
26. Списокъ фабрикъ и заводовъ Россійской имперіи. –  С.-Петербургъ: Типографія В.Ф. Киршбаума (отдѣление), 1912. – 720 с.
27. Фабрики и Заводы всей Россіи. Свѣдѣния о 31,523 фабрикахъ и заводахъ,  –Кіевъ: Книгоиздательство Т-ва Л.М. Фишъ, 1913. – 969 с.
28. Фабрично-Заводскія Предпріятія Россійской Имперіи (исключая Финляндію) –  Петроградъ: Типографія Т-ва подъ фирмою «Электро-Типографія Н.Я. Стойковой », 1914. – 969 с.     

Завідувач науково-дослідного відділу ДІАЗ «Хотинська фортеця»

Віктор САНДУЛЯК