Квитки онлайн
державний ІСТОРИКО-архітектурний заповідник

У вересні-жовтні 1621 року католицька частина Європи затамувала подих і чекала звістки з під Хотина. Адже від результату боїв під Хотином залежала доля не лише Речі Посполитої, а й перебіг ще одного глобального конфлікту – Тридцятирічної війни. Хотинська війна 1621 р., подія, яка стала поворотним моментом у Європейській історії XVII століття. Її масштаби вражали очевидців та учасників. Про неї писали в хроніках, щоденниках, листах, мемуарах. Саме після Хотина, по іншому почало себе усвідомлювати і українське козацтво. Воно в повній мірі відчуло свою силу. Вислів «я був під Хотином» - став символом мужності, відваги та героїзму. До 400-ї річниці битви, ДІАЗ «Хотинська фортеця», пропонує Вашій увазі  документальну онлайн виставку, присвячену цій визначній сторінці національної історії. Науковцями Заповідника були зібрані найбільш цікаві документи, зображення, які стосуються подій, що розгорнулись під стінами славетного Хотинського замку.

 

 

 

Bellvm inter Polonvm et Tvrcam Anno domini MDCXXI / Війна Польщі проти Туреччини 1621 року

 

Автор: Джакомо Лауро / Jacobus Lauros;

Дата створення: 1624 року (на замовлення Римського Папи Урбана VIII);

Місце видання: Рим, 1625 р. (друкарня Лодовіко Грігнані);

Техніка: мідерит;

Зберігається: Архів Ватикану.

Гравюра відтворює бойові дії під Хотином 1621 року, під час османо-польської війни 1620-1621 рр. На гравюрі можна побачити одне з перших зображень Хотинського замку, польські та козацькі укріплення, що дали змогу союзній армії ефективно стримувати наступи османських військ, артилерійські позиції противників, турецький та польські мости, польські укріплення на лівому березі Дністра, Жванецький замок, церкву на захід від замку, табір турків, ставку султана Османа ІІ. На гравюрі відсутнє місто Хотин, яке було спалене польськими військами перед боями.

 

 

 

Хотинська битва 1621 р., залишила після себе велику кількість спогадів, листів, щоденників учасників та очевидців події. А ось з іконографічними джерелами справжня проблема. Сьогодні чи не єдиним відомим таким джерелом є гравюра «Війна Польщі проти Туреччини 1621 р.», Джакомо Лауро.

Як така грандіозна битва не могла залишити після себе лише одне зображення. Для прикладу, облога Відня османськими військами у 1529 р. відтворена десятками картин. Одну з них, приписують фламандцю Пітеру Снаєрсу (Полотно «Облога Сулейманом Відня у 1529 р.»). Сам Пітер Снаєрс (1592 – 1666 рр. життя) був одним з найвідоміших художників-баталістів австрійської династії Габсбургів. Змалював десятки битв Тридцятилітньої війни у Європі, при цьому жодної з них не бачив. Але до чого тут фламандець зі своїм полотном віденської облоги 1529 р. та Хотинська битва 1621 р.? Науковці ДІАЗ «Хотинська фортеця», при детальному аналізі цієї картини встановили, що султан Сулейман – виявився Османом ІІ, роль Відня «зіграв» Хотинський замок та укріплений табір українських козаків і поляків. Полотно П.Снаєрса було створено на основі гравюри Джакомо Лауро. Оригінал картини Хотинської битви П.Снаєрса зберігається у Лондоні, в приватній колекції Рафаеля Валса.

 

 

 

У Хотинській битві на боці Речі Посполитої приймало участь близько 6 000 німецьких найманців, які були завербовані в Померанії, Кашубії та Інфлянтах. Один з таких солдатів удачі – німецький офіцер залишив цінні спогади, що вийшли у 1622 р. під назвою «Zeitung aus der Walachei. Was sich Anno 1621 im Feldzuge wider den Türken und Tataren begeben und zugetragen hat»/Відомості з Волощинни. Записки німецького офіцера. Примітно, що з 6000 німців після війни додому повернулось менше тисячі.

 

 

 

Польська кампанія очаківського губернатора Іскандера-паші та розгром ним залишків військ коронного гетьмана Станіслава Жулкевського над Дністром у 1620 р. TPML, H. 1124, 35b-36a.

Хотинська кампанія була  фінальним періодом польсько-турецької війни 1620-1621 рр. Як недивно це був перший офіційний конфлікт у взаємовідносинах обох держав. А початок війни розпочався у Молдові, біля Цецори у вересні 1620 р. У Цецорській битві 10 000 коронне військо Речі Посполитої було майже повністю знищенне османським полководкем Іскандером-пашою. А коронний гетьман Станіслав Жулкевський наклав головою. 

 

 

 

Засідання османського уряду (дивану) на чолі з султаном Османом ІІ, стосовно початку військової кампанії проти Речі Посполитої. TPML, H. 1124, 49a.

 

 

Виїзд султана Османа ІІ на війну проти Речі Посполитої у супроводі свого найближчого оточення: чиновників, військових, євнухів тощо. TPML, H. 1124, 53b-54a.

 Християнський очевидець так описав цю подію. "Їхали перед [султаном] на конях пахолки (слуги), прекрасно одягненні в каптани з атласу. Коні [слуг] теж були вбрані. Було їх під 100. Не тільки падишаха слуги виїжджали галасно [пишно], а й кожного паші, що його супроводжували [в поході].

Яничари йшли в безладі і без строю, аби їх не [можливо] було полічити. Між ними несли 4 хоругви (прапори), загорнутих та обшитих в червоне сукно. А бунчуків (символи військової влади) було три. Мало б їх [яничарів] бути відповідно прапорам 20 тисяч (на прапор по 5 тис. вояків), бунчукам 1500 (на бунчук 500 вояків). Але [насправді] їх було не більше 12 тисяч. Між ними несли стародавні [речі], як то величезні шаблі, мечі, булави, пір’я страусів, зброю. Чаушових (чауш-офіцерський чин або назва підрозділу яничарів) знамен 6, а бунчуків при них 3, під якими мало б бути 32 тисячі, а було ледве 10 тисяч (автор рядків явно симпатизував Речі Посполитій).

Бунчуків джебеджі (зброярі) - 3, топчу (артилеристів) - 2. Чаушів надвірних, яких Хьонкалар-чаушами (тобто султанська гвардія) кличуть під 2000 тисячі.

Хоругва емірська «зелена» кінна – 60 [воїнів]. За ними бостанджи (лейб-гвардія султана) йшли без знамен, тих було до 400.

[Далі] паломники, яких дервішами кличуть… одні волали потужним криком ГУ!ГУ!ГУ безперервно! Інші гарно співали і в бубни били, і один з них гукаючи перед нами йшов, аж до табору.

Привели до нього [падишаха]…: псів британських зо 20, гончих зграй 6, хортів на повідцях 2. Тут же були муфтій, сановники, паші. 18 прекрасних коней прибраних у коштовності…

Сам падишах у червоній парчі з атласу, горностаєм підбитій, в червоному гаптованому ремені, [верхи] на коню з золотистим забарвлення, під двома «kitami???» (можливо балдахін) сидів. Один на два пальці широкий, пір’ям до низу над чолом [висів], інший шириною в долоню. Запона в ньому була дуже коштовна, над самим верхом прикріплена …

Лунала музика: труби, бубни. Попереду, в середині, в кінці того війська їхали по два «делі» (воїнів-кіннотників) в ведмежих кожухах, вивернутих шерстю до гори. Вони весело викрикували, ніби "лицарського серця" [хоробрості] додаючи собі. Двоє покойових, з черкесів, в шати злотоглаві червоні вбрані. Один ніс шаблю, а другий сагайдак дуже коштовний, який був прикрашений дорогоцінним камінням. За ними увесь двір падишаха якого до 4 000 тисяч осіб. 4 вози [карети] запряжених по 4 коні з султанами (прикраса на голові коня). Одна карета золотим сукном вкрита, інша зеленим, дві червоним. [Далі] двісті кінних яничарів, під одним знаменом, з древками [списами] і шаблями, тільки [споряджені] на кшталт угорського гусара." Слона чотири, з прекрасними наметами, в кожному з якими може 15 осіб сидіти. Верблюди навантажені грошима, яких було 400… , а всього їх було 6 000.

 

 

 

Страта козацьких полонених під час Хотинського походу. TPML, H. 1124, 62a

Цей епізод є досить відомим. У польських джерелах описується як бій над Прутом у печерах. 260 запорожцям вдалось стримати турецьке військо на декілька днів, що розлютило султана і всі вони були обезголовленні або затоптані слонами.

 

 

 

Кожне військо XVII століття мало свої особливості похідного строю та облаштування таборів. Автор трактату по фортифікаціям "Budownictwo wojenne",  Юзеф Нароновіч-Наронський у 1659 році подав схему: "Стрій війська турецького з самим цісарем під час Хотинського походу"

 

 

 

Битва під Хотином з османської мініатюри 1622 р. TPML, H. 1124, 67b-68a.

Мініатюра відтворює атаку яничарів та турецької кінноти на позиції військ Речі Посполитої за підтримки артилерії. Цікавою деталлю є те, як зображено козацький табір, що огороджений колесами возів. На цьому ж малюнку зображені сцени страт полонених, роздача грошей хоробрим турецьким воїнам Османом ІІ, який особисто спостерігає за полем бою. 

 

 

 

Перед походом до Хотина, Великий гетьман литовський Ян Кароль Ходкевич розраховував отримати у своє розпорядження до 50 000 добре споряджених, досвідчених вояків. Але як показали подальші події - це було нереально. Про одну з причин провалу мобілізації йдеться у червневому Універсалі короля Сігизмунда ІІІ.

 

 

 

Під час Хотинської кампанії в урядових колах Речі Посполитої гостро постало питання участі українського козацтва у війні. Але не менше хвилювало короля Сигізмунда ІІІ хто очолить козацькі полки. На той момент гетьманом козацтва був Яків Бородавка. 

Лист короля Жигмонда ІІІ Вази до Яна Кароля Ходкевича Великого гетьмана литовського.
«… бо поки Бородавка буде «старшим», жодної послуги з них [козаків] Річ Посполита не буде мати».; «Якби Сагайдачного або когось іншого справного  взяли, могла би бути з них вигода».
 
 
 

Перша сторінка щоденника невідомого автора, учасника Хотинської битви 1621 р. віднайдена науковцями ДІАЗ "Хотинська фортеця". Фрагмент більш ширшого життєпису. Джерело містить унікальні відомості про спосіб будівництва укріпеленого табору військ Речі Посполитої, останніх годин життя Великого гетьмана литовського Яна Кароля Ходкевича, опис останнього штурму 28 вересня турецькими військами та кількості артилерії застосованої під час нього (одночасно било 98 гармат) тощо.

 

 

 

Титульна сторінка "Щоденника війни турецької під Хотином..."  комісара Речі Посполитої Якуба Собеського, який є  фундаментальним джерелом до історії Хотинської битви

 

 

 

 

Після перших невдач у боях молодий султан Осман ІІ переходить до тактики блокади польсько-козацько-литовських військ під Хотином. Татари почали перехоплювати обози з продовольством, які рухались з Кам'янця. Уже після 15 вересня стан обложених наближався до катастрофічного, що одразу відобразилось на моральному стані союзників. З'явились випадки ухиляння від бою та дизертирства. Якуб Собеський комісар при військах Речі Посполитої не забув занотувати імена втікачів.

 

 

 

Хотинська війна це не тільки героїзм, звитяга та мужність. Але і біль, кров та страждання її учасників. Найкраще такі моменти описує шляхтич Ян Чаплінський у листі до свого друга. Він згадує про смерті від голоду, холоду та хвороб, особливо від дизентерії. Описує нестачу продовольства та дорожнечу у таборі військ Речі Посполитої. Але не забуває він описати і перебіг битви. Згадує криваві штурми, бойових османських слонів та незабуває про  українське козацтво: "Козаки несуть трояндовий (терновий) вінець (порівняння з Ісусом Христом) за нашу Коронну".

 

 

 

Виступаючи 29 квітня 1621 р. зі Стамбулу султан Осман ІІ отримав на особисті витрати 50000 акче у Хотинському поході, що засвідчує  документ з Османського архіву прем'єр-міністра Турецької Республіки

 

 

 

В Архіві Палацу Топкапи міститься документ з переліком витрат на Хотинську кампанію Османа ІІ

 

 

 

На шляху турецького війська до Речі Посполитої була величезна водна перешкода - р.Дунай. Султан ретельно планував кампанію, тому віддав наказ ремонтувати мости на Дунаю та будувати ще два додаткових. Але як показали подальші події, один з мостів зруйнувався під час переправи турецького війська

 

 

 

Повернення Османа ІІ до Стамбулу після Хотинської кампанії. TPML, H. 1124.

Як не дивно, але після Хотинської битви султан у жодному разі не відчував себе переможеним і зажадав, щоб його похід проти «невірних» був увіковічнений для нащадків.

 

 

 

Процедура остаточного затвердження миру між османами і Річчю Посполитою затягнулась майже на два роки. Той документ, який був підписаний 8 жовтня 1621 року у Хотині, радше був угодою "про припинення вогню і перемир'я". Тому сторони, особливо Річ Посполита, хотіли його  «підчистити» в процесі наступних, довгих  перемовин. Але судячи з тексту, який зі староосманської переклав на польську мову османіст Д.Колодзейчик, особливих успіхів польським дипломатам досягти не вдалося. Оцінка Хотинського миру може вкластись в одне речення: «Річ Посполита була щаслива, що турки не пішли далі Дністра та Хотина, а султан був задоволений тим, що підписав для себе вигідний політичний мир».  Розміри оригіналу договору: 491,5 x 65 cм!!!

 

 

 

 

 

 

Розшифровка тугри: «Мурад шах, син Ахмеда непереможний хан»