Вивчення історії міста та Хотинської фортеці неможливе без залучення нумізматичного матеріалу. Його дослідження дозволяє прослідкувати соціально – економічний розвиток місцевого населення, визначити рівень розвитку та пріоритетні напрями торгівельних зносин, охарактеризувати грошовий обіг, відповісти на ряд питань з військово – політичної історії регіону.

Основними завданнями нумізматики є вивчення монет і монетних скарбів, як пам’яток, що відображають економіку, політику та культуру окремих країн і народів, роль грошей і грошових систем в ту чи іншу епоху, історію монетної справи та техніку карбування. Крім того нумізматика досліджує первинні форми грошей (товаро-гроші), різноманітні грошові злитки, інструменти та засоби призначені для зважування монет. Дані нумізматики допомагають у вирішенні багатьох питань соціально-економічного, військово-політичного та культурного розвитку давніх суспільств. 

Однією з найцікавіших нумізматичних пам’яток Східної Європи давньоруського часу є скарб західноєвропейських монет ХІІІ століття, виявлений на території міста Хотин, який красномовно підтверджує значення цього поселення у транс’європейській торгівлі ХІІ – першої половини ХІІІ століть.

Скарб було знайдено у 1889 році місцевим мешканцем Архипом Озарчуком під час обробітку земельної ділянки. Загалом до складу скарбу входило більше тисячі монет. Основну частину скарбу складали срібні брактеати. Поява цієї монети була викликана псуванням та знеціненням срібного західноєвропейського денарія та зростаючими потребами внутрішньої торгівлі середньовічних міст у дрібних розмінних номіналах. За цих умов у 30-х роках ХІІ століття на території німецьких держав з’явилась монета нового типу. Вона являла собою тонку срібну пластинку із зображенням, витісненим лише на одній стороні. Фактично монети «читаються» лише з аверсу, а на реверсі відбито негативне зображення лицьової сторони. Вага цих монет коливалась від 1 до 0,11 г, а розміри варіювали в межах 51-45 мм – 12 мм у діаметрі.

Найбільшого поширення брактеати отримали в Німеччині. Однак, вони карбувались також у Польщі, Данії, Швеції та Угорщині.

Найдавнішою монетою у скарбі є двосторонній олгарй угорського короля Соломона (1063-1074), а найпізнішими – мейсенські брактеати 30-50х років ХІІІ ст. Більшість брактеатів з колекції, карбованих в 1190-1220 роках на німецьких землях, призначались майже виключно для місцевого обігу, тож за цими межами є вкрай рідкісними.

Ці монети оцінювали за вагою срібла. При теоретичній вазі брактеату в 1 г, хоча справжня вага була меншою, можна встановити, що скарб важив приблизно 600-800 г срібла. Що можна було придбати за таку кількість дорогоцінного металу? В сусідній Польщі того часу вартість коня складала 300 г срібла, або 504 місцевих брактеати, корови – 100 г. або 168 монет, а за вівцю давали 13 г, чи 22,5 брактеати. Приблизно такими були ціни і в інших державах. Таким чином видно, що Хотинський скарб не складав великої цінності у грошовому виразі. За своєю вартістю він міг бути прирівняний до ваги срібла, яку давали за 2-3 коня, або 6-8 корів.

Із німецьких земель ці монети потрапили через Угорщину, зокрема Трансильванію, на землі галицько-Волинського князівства і можуть відображати шлях з Угорщини до Києва й далі до волзьких булгар. Ймовірно, що скарб заховав у 1217-1218 роках один із учасників п’ятого хрестового походу, який очолив угорський король Ендре ІІ. Очевидно, Хотинський скарб пов’язаний із перипетіями боротьби короля Данила проти угорських загарбників та боярської опозиції у 1230 році. Його заховали біля важливої переправи через річку Дністер, яка спочатку прикривалася городищем із дерев’яно-земляними укріпленнями, а згодом – кам’яним замком.

Нажаль більша частина скарбу, за посередництва Російської імператорської академії наук і Бессарабського віце-губернатора, передана до Ермітажу. Звичною практикою у ХІХ столітті для Ермітажу був продаж музейних предметів, зокрема і вилучених з регіонів знахідок, за кордон. Таким чином, екземпляри монет кращої збереженості з Хотинського скарбу росіяни продали німцям – в зібрання Берлінського мюнцкабінету та Нижньосаксонського крайового музею в Ганновері.

Хотинський скарб брактеатів вважається рідкісною нумізматичною знахідкою на теренах Східної Європи, але закономірною на території міста, яке впродовж всього середньовіччя було важливим торгівельним осередком в транс’європейській торгівлі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Михайлина Л., Пивоваров С. Нариси з історії Хотинської фортеці. Факти, легенди, гіпотези. – Хотин, 2011. – 128 с.

Директор ДІАЗ «Хотинська фортеця»

Єлизавета БУЙНОВСЬКА