Єврейська присутність у Хотині має давню історію. Ще до появи власне постійної єврейської громади, у XV ст. фіксується присутність єврейських купців, що займались транзитною торгівлею. Документально підтверджена єврейська громада з'являється в Хотині у XVIII столітті. Архівні джерела 1741 року вперше офіційно згадують місцевих євреїв. Податкові реєстри Молдавського князівства за 1766 рік фіксують активну участь єврейського населення в економічному житті регіону. У середині XVIII століття Хотин став притулком для послідовників Якова Франка - релігійного лідера, який проголосив себе месією. Однак місцеві релігійні авторитети виступили проти його вчення, що змусило османську владу видворити Франка з міста. Розвиток громади у XIX столітті На початку XIX століття громада налічувала близько 340 родин з власними домогосподарствами та синагогою. Основними заняттями були торгівля та управління дрібними виробництвами. Приєднання Бессарабії до Російської імперії принесло євреям певні пільги, зокрема звільнення від військової служби. Це стимулювало міграцію єврейського населення з інших регіонів. До середини XIX століття кількість єврейських родин зросла до понад тисячі, а загальна чисельність досягла 7 тисяч осіб. У місті функціонували різноманітні єврейські інституції: державне училище, приватна жіноча школа, лікарня. 1861 року було збудовано нову синагогу. Єврейське населення концентрувалося у двох районах міста. Нижня частина біля річки була населена переважно бідними верствами, тоді як у верхній частині мешкали заможні купці та підприємці. Економічна діяльність Єврейські підприємці контролювали значну частину місцевої промисловості та торгівлі. Їм належали винокурні, лісопильні та тютюнові заводи, всі пивоварні підприємства, єдина типографія. У роздрібній торгівлі євреї домінували практично в усіх сферах. Поширеною була виїзна торгівля - у базарні дні купці возами вивозили товари до навколишніх сіл. У самому місті євреям належала переважна більшість торгових закладів. Громадське та культурне життя Громада підтримувала розгалужену мережу соціальних та освітніх установ. Діяли благодійні товариства, банк, будинок для літніх людей. Функціонували релігійні школи та світські навчальні заклади. На початку XX століття було збудовано новий громадський центр, що об'єднав синагогу, школу, бібліотеку та концертний зал. Дітям з незаможних сімей надавалася безкоштовна освіта. До 1910 року єврейське населення становило понад 9 тисяч осіб - майже половину всіх мешканців міста. Радикальні зміни XX століття 1917 року в Хотині утворилася перша в Бессарабії світська єврейська община. Румунський період (1918-1940) приніс економічні труднощі через розрив торгових зв'язків з колишніми російськими територіями. Водночас відкрилися нові культурні можливості: школа з викладанням івритом, публічна бібліотека. У 1925 році в Хотині оселився цадик Мордехай Ісраель Тверський, представник відомої чорнобильської хасидської династії. У 1930 році єврейське населення Хотина налічувало 5785 осіб. У 1940 році Хотин зайняли радянські війська. Радянська окупація 1940 року кардинально змінила життя громади. Почалася націоналізація приватної власності, закриття релігійних та громадських установ. Влада організувала масові арешти та депортації серед "небажаних елементів", включно з сіоністськими активістами, підприємцями та колишніми урядовцями. Багатовікова історія процвітаючої єврейської громади Хотина завершилася в роки Другої світової війни, коли більшість єврейського населення загинула. |