державний ІСТОРИКО-архітектурний заповідник
« назад до переліку

ВИСТАВКА "Я ДОЛЮ ВИБРАЛА СОБІ САМА...."
 

Ювілейний рік Лесі Українки — це гарна нагода привернути увагу до творчості письменниці й актуалізувати її спадок.

Ювілейний рік — це нова можливість зруйнувати вкорінені стереотипи та продемонструвати нові грані непересічної творчої жінки в історії України.

Лесю Українку вважають однією з перших українських модерністок: її погляди були дуже прогресивними для свого часу. Якби вона жила сьогодні, точно мала б тисячі фоловерів у Instagram і була б сучасною іконою стилю. Грані її творчості є вражаюче близькими сучасному українському суспільству. Дати можливість кожному поглянути на неї як вперше. Відкрити щось нове та дізнатись щось близьке. Цього разу — без цензури та стереотипів.

 

25 лютого виповнюється 150 років з дня народження видатної української поетеси, першої української модерністки та громадської діячки Лариси Косач-Квітки, відомої світові як Леся Українка. Людини, яку Іван Франко назвав «єдиним мужчиною в нашому письменстві». Разом з Оленою Пчілкою, Наталею Кобринською, Ольгою Кобилянською та іншими письменницями вона стояла біля витоків феміністичної течії в українській літературі. Її жіночі образи – вільні у своєму виборі, самодостатні, горді і незалежні, що для того часу було абсолютним викликом, особливо на теренах Російської імперії. Показово, що під час поховання Лесі Українки на Байковому кладовищі труну з її тілом несли шестеро жінок.

Взагалі, родина Косачів належала до аристократії, але при цьому всіляко підкреслювала свою українськість. Усі змалечку розмовляли українською, діти носили народні строї. У Києві початку ХХ століття, коли після вбивства Олександра ІІ почався період реакції, таких родин лишилося тільки три на всю столицю: Лисенки, Старицькі і Косачі.

Сама Леся Українка отримала чудову освіту (спочатку – під керівництвом мами, потім – займаючись самоосвітою), знала біля десятка мов. Через хворобу (а точніше – через потребу постійного лікування) об’їздила всю Європу, довгий час жила в Італії та Єгипті. Любила бувати в театрі та опері (відвідала майже всі найкращі європейські театри), прекрасно розбиралася в європейському мистецтві, скрізь записувалася до найкращих бібліотек, цікавилась новинками літератури та науковими працями. Всіляко просувала європейські тенденції в українську культуру, стала однією з провісників модернізму в українській літературі.

А ще вона знала більше 500 народних пісень, прекрасно грала на роялі, малювала картини. Саме їй ми завдячуємо появі в українській мові слів «промінь» і «напровесні». Була «одержимою» в творчості – однойменну поему написала за одну ніч.