Військова присутність османів, на українських землях розпочинається ще з XV століття. У той час південь України: Кримське Ханство та Буджак потрапляють під військово-політичний вплив османів, який вони максимально розширили у XVI-XVII століття. Протягом зазначеного періоду турки намагались контролювати ключові стратегічні точки на українських землях, задля чого споруджували нові фортеці або модернізували ті, що вже існували.

   Під час археологічних досліджень на території Хотинської фортеці було виявлено значну кількість різноманітних знахідок. Найбільш численну групу становить кераміка. Знайдені керамічні вироби мають доволі широкий хронологічний та етнокультурний діапазон, різноманітне функціональне призначення. Основну частину керамічного комплексу складає побутова кераміка представлена посудом, яка репрезентує мало вивчений аспект історії фортеці. 

   У VIII–X ст. на території між Верхнім Прутом та Середнім Дністром жили тиверці, на схід від них уличі, а на півночі та північному заході – хорвати. На той період, у порівнянні з попереднім, значно збільшилася кількість їхніх поселень внаслідок демографічного приросту та покращення рівня життя. Тоді спостерігалося підвищення врожайності завдяки впровадженню двопільної системи землеробства та використанню досконаліших знарядь для обробітку землі, зокрема місцеві слов’яни почали використовувати рало плужного типу, продуктивнішим також стало й скотарство.
    З VIII ст. слов’янські племена починають будувати дерев’яні укріплення. Відомий буковинський археолог Борис Онисимович Тимощук поділив поселення того часу на основні типи: городища-общинні центри, городища-князівські фортеці, городища-сторожові фортеці, городища-феодальні замки, городища-дитинці та городища-посади.

   Бориса Онисимовича Тимощука поправу вважають одним з видатних українських істориків, археологів, краєзнавців другої половини ХХ ст. Саме з його діяльністю почався період фахового дослідження Хотинської фортеці  у повоєнні роки.  Борис Онисимович Тимощук  став першим науковцем, який розпочав археологічні дослідження Хотинської фортеці.

     Важливою складовою Хотинського замку, як і  більшості інших середньовічних замків, в різні періоди його існування, була наявність одного або декілька мостів.

   Серед джерел, що стосуються історії Хотинської фортеці важливе місце займають записи, що належать перу турецького чиновника Ібрагіма Хамді-ефенді, який в першій половині XVIII ст.,  обіймав посаду секретаря арсеналу і фінансової канцелярії в Хотинській фортеці.

     Дослідження історії Хотинської фортеці ґрунтуються  на широкому спектрі писемних джерел, та доволі великій колекції археологічних старожитностей. В останні роки накопичено значну кількість археологічного матеріалу, який дозволяє проілюструвати минуле краю різних історичних епох. Серед отриманих чисельних  археологічних матеріалів одну зі значних категорій інвентарю представляє колекція кахлів різноманітних типів, які датуються  в межах XVIІ – XVIIІ ст.

   Щороку на території ДІАЗ «Хотинська фортеця» проводяться археологічні дослідження завдяки яким ми все більше і більше дізнаємося про історію цього неймовірного місця. Серед різноманітних знахідок привертають увагу великі глиняні та кам’яні водовідвідні труби. З якою метою на території Замку та Нової фортеці проклали цілу мережу таких труб та де вони проходили ми дізнаємось завдяки цій статті.